Перейти до основного вмісту
Українська мова• 7 хв читання

§ 55. Цитата (Авраменко)

Д
До уроку
Опубліковано: (Оновлено: )

Зміст

1. Прочитавши текст, виконайте завдання.

Під час майстер-класу з культури мовлення одна поважна пані мені закинула:
— Ви сказали виберіть правильну відповідь, а українською треба — обирати, та й слово ждати теж не українське.
— Дозвольте з вами не погодитися, — миттєво відреагував я.
Добре, що багато творів знаю напам’ять, тож не розгубився та процитував:
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
А ось іще уривок:
У хмельні смеркання мавки чорноброві
Ждатимуть твоєї ніжності й любові.
— Я зараз процитував нашого славного класика Василя Симоненка. А ви кого?
В аудиторії запанувала тиша… (О. Травневий).

А. Яку роль в описаній ситуації відіграли цитати?

Цитати стали беззаперечним аргументом і переконливим доказом у мовній дискусії. Посилання на авторитет класика української літератури Василя Симоненка довело природність і нормативність слів вибирати та ждати в українській мові й припинило безпідставну суперечку.

Б. Доберіть до слів вибирати й ждати спільнокореневі слова.

  • Вибирати: вибір, вибірковий, обрати, перебирати, добір, виборець, виборчий, вибірний.
  • Ждати: дождатися, підждати, переждати, ждання, ждучи, заждатися.

2. Прочитавши речення, визначте, за яким правилом використано й оформлено цитату в кожному з них (укажіть номер правила, що в таблиці).

1. Прислухайтеся до слів Й. В. Ґете, який сказав, що «перемоги вчать наївних, а поразки — мудрих».
2. Демокріт зауважив: «Щоб досягти великого, треба починати з малого».
3. «Фізична праця допомагає позбутися душевного болю» — ці слова Ларошфуко стали афоризмом.
4. «Будьте самоуками, — заповідав Т. Лео, — не ждіть, поки вас навчить життя».
5. Шевченків «Заповіт» закінчується словами: «…Не забудьте пом’янути незлим тихим словом».
6. Художній паралелізм підсилює емоційність у пісні «Чи не той то хміль»:
Гей там річка,
Через річку глиця —
Не по однім ляшку
Зосталась вдовиця.

1) Правило 2 — цитата введена як частина речення (у лапках, із малої букви після підрядного сполучника що).

2) Правило 1 — за допомогою слів автора, як при прямій мові (після слів автора ставимо двокрапку, цитату беремо в лапки й пишемо з великої літери).

3) Правило 1 — цитата стоїть перед словами автора (беремо в лапки, після неї ставимо тире).

4) Правило 1 — слова автора всередині цитати (оформлено за правилами прямої мови, розірваної словами автора).

5) Правило 3 — неповна цитата (узята в лапки, на місці пропущеного початку поставлено три крапки).

6) Правило 4 — цитата у формі віршових рядків (як строфа): записана з нового рядка з відступом, без лапок, із великої літери.

До речі… Прочитавши словникову статтю, визначте, з яким значенням ужито це слово в останній цитаті вправи 2.

У шостій цитаті слово глиця вжите в 4-му значенні: діал. Місток, зроблений із колод; кладка. («Через річку глиця»).

3. Прочитавши текст, знайдіть у ньому цитати та прокоментуйте способи оформлення їх на письмі.

Мир — передумова самого життя. Лише за його умови можемо будувати плани, досягати мети. Мир дає вірчі грамоти всьому живому: звично називаємо цим словом і саму Землю з усім, що на ній існує. Коли кажуть: усім миром, мають на увазі колективну, спільну працю; з миру по нитці — у значенні «з кожного потроху»; а вирішувати миром — «спільно». Тож мир — це всі ми. І тому маємо боронити його, кожний у свій спосіб, стаючи миротворцями. Кожному з нас дано творити мир як окрасу власного дому, своєї родини, що передбачає злагоду й лад між усіма рідними. Адже сутність миру — порозуміння, уміння домовлятися, зважати на думку інших. Одне слово, чинити відповідно до заповіді Божої: «Люби ближнього свого, як себе самого» (за О. Гойденко).

Цитати в тексті та коментар:

1) «з кожного потроху», «спільно» — введені як частина речення (правило 2), пишуться в лапках із малої літери, оскільки пояснюють зміст фразеологізмів усередині конструкції.

2) «Люби ближнього свого, як себе самого» (за О. Гойденко) — цитату оформлено за правилом 1 (як пряму мову): після слів автора (відповідно до заповіді Божої) стоїть двокрапка, цитата взята в лапки та починається з великої букви. Вказівку на джерело (за О. Гойденко) подано після лапок у дужках, а крапку винесено за дужки.

4. Перепишіть речення та розставте розділові знаки.

1) Мій улюблений герой — козак Голота, бо він «не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота».

2) В. Сухомлинський писав: «Знання без виховання — меч у руках божевільного».

3) Ідею «пізнай себе самого» розвинув у своїй філософській творчості Григорій Сковорода.

4) «Ми — це не безліч стандартних “я”, а безліч всесвітів різних» (В. Симоненко).

5) «…І вражою злою кров’ю волю окропіте» — у цих Шевченкових словах звучить заклик до боротьби покріпаченого народу.

5. Складіть речення, процитувавши подані вислови різними способами (див. с. 138–139).

1) Григорій Сковорода мудро застерігав: «Скільки зла таїться всередині за гарною подобою: гадюка ховається в траві». (Спосіб 1: як пряма мова)

2) Філософ Фрідріх Ніцше вважав, що «час гоїть усі рани». (Спосіб 2: цитата як частина речення)

3) Вільям Шекспір залишив нам глибоку думку про людську природу:

Ми знаємо, хто ми є,
але не знаємо, ким ми можемо бути. (Спосіб 4: віршовані рядки з відступом)

4) «Навчання ніколи не вичерпує розуму», — наголошував видатний мислитель Леонардо да Вінчі. (Спосіб 1: цитата перед словами автора)

5) Л. Фейхтвангер зауважував: «Людині потрібно два роки, щоб навчитися говорити, і шістдесят років, щоб навчитися тримати язик…». (Спосіб 3: неповна цитата)

6. Заверште речення однією із цитат Коко Шанель і запишіть.

1) Усім людям властиво помилятися, але навмисне не треба цього робити, адже «життя не костюм: його не можна перекроїти».

2) Як важливо, коли потребують твоїх знань і вмінь, коли тільки від тебе залежить успіх компанії, у якій працюєш, але «щоб бути незамінною, треба весь час змінюватися».

7. Розглянувши ілюстрацію, виконайте завдання.

А. Опишіть ситуацію, зображену на ілюстрації, уживши непряму мову й цитату. За потреби використайте опорні фрази.

На регульованій ділянці дороги трапилася небезпечна пригода за участю неуважного хлопчика з футбольним м’ячем. Стривожена водійка червоного авто вигукнула, що школяр раптово вибіг прямо перед капотом на «зебру». Підліток почав упевнено заперечувати, запевняючи, нібито перехід створений спеціально для нього як пішохода. Проте патрульний поліцейський справедливо нагадав усім учасникам руху пункт 4.14 Правил дорожнього руху: «Пішоходам заборонено виходити на проїзну частину, не переконавшись у відсутності небезпеки для себе й інших».

Б. Прочитайте діалог за ролями.

(Виконується усно в парах або за ролями: водійка, хлопчик-пішохід, поліцейський).

8. Напишіть роздум (п’ять–сім речень) на тему «Роль праці в житті людини», використавши як цитати вислови з рубрики «Культура слова».

Праця є основою розвитку особистості та головним мірилом її гідності. У народі здавна наголошують, що «праця людину годує, а лінь марнує», адже саме в щоденній роботі гартується воля і характер. Жоден успіх не приходить сам собою без докладених зусиль. Недарма предки повторювали: «Щоб рибу їсти, треба у воду лізти». Пасивне очікування кращої долі ніколи не приносить плодів, бо «під лежачий камінь вода не тече». Лише чесна, сумлінна та наполеглива праця наповнює буття людини справжнім змістом і дарує повагу від суспільства.

9. Запам’ятайте народні вислови.

  • Праця людину годує, а лінь марнує.
  • Щоб рибу їсти, треба у воду лізти.
  • Під лежачий камінь вода не тече.

(Вислови вивчаються напам’ять для збагачення мовлення).

10. Перепишіть речення та розставте розділові знаки.

1) «Без усякої іншої науки ще можна обійтися, — писав Срезневський, — без знання рідної мови обійтися не можна».

2) О. Довженко вважав, що «лише сильним дано право на безсмертя».

3) І. Франко наголошував: «Лиш боротись — значить жить».

4) Гр. Тютюнник був переконаний, що «…кожний письменник вибирає собі тему найближчу, найріднішу…».

5) «Життя мені всміхалося, — говорив І. Франко, — а діти були тим весняним промінням, яке зігрівало моє серце».

6) Укотре чую від бабці народну мудрість: «Що посієш, те й пожнеш».

7) Основна думка послання Т. Шевченка «До Основ’яненка» звучить у рядках:

Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава,
Слава України! (з інтернету).

До речі… Прочитайте словникову статтю та прокоментуйте маркування розм. та ірон.

  • розм. (розмовне): показує, що лексема функціонує переважно в невимушеному усному щоденному побутовому спілкуванні й не вживається в офіційно-діловому чи суто науковому стилях.
  • ірон. (іронічне): позначає приховану насмішку чи кепкування: так зазвичай називають людину, яка намагається вдавати із себе надмірно розумного та мудрувати понад міру.

Теги статті:

#9 клас мова Авраменко
Д

До уроку

Освітній портал «До уроку»

← До розділу «Українська мова»↑ Вгору