1. Розглянувши ілюстрації, виконайте завдання.
А. Визначте способи візуалізації кожної ілюстрації (усно).
- Ілюстрація 1 — постер (плакат, колаж із текстовими тезами та графічними символами).
- Ілюстрація 2 — географічна карта (картосхема поширення мови у світі).
- Ілюстрація 3 — кругова (секторна) діаграма соціологічного дослідження.
Б. Прокоментуйте зміст кожної ілюстрації. Якою тематикою вони об’єднані?
- Перша ілюстрація: показує, із чого складається мова (граматичні правила, правопис, живе спілкування), а соловейко виступає традиційним символом краси та співучості українського слова.
- Друга ілюстрація: відображає поширеність української мови у світі — показує країни, де проживають мільйони або тисячі носіїв української мови (діаспора в Канаді, США, країнах Європи тощо).
- Третя ілюстрація: демонструє результати соціологічного опитування, згідно з яким переважна більшість громадян (76 %) вважає українську мову рідною (російську — 20 %, іншу — 2 %, не визначилися — 2 %).
- Спільна тематика: усі три візуальні джерела об’єднані темою: «Українська мова, її статус, багатство та поширення в Україні й світі».
2. Прочитавши текст, виконайте завдання.
А. Визначте стиль, тип мовлення та основні слова тексту (усно).
- Стиль мовлення: публіцистичний (порушує важливу суспільно-політичну проблему національної свідомості, містить аргументи, емоційне забарвлення, цитату науковця).
- Тип мовлення: роздум (теза про мову як маркер ідентичності, докази та висновок про провідну роль мови в самовизначенні).
- Основні (ключові) слова тексту: мова, маркер, національна ідентичність, символи, цінності, державотворення, самовизначення особистості.
Б. Які видання про історію української мови вам відомі?
1) Орися Демська — «Українська мова. Подорож із Бад-Емса до Страсбурга» (видання, обкладинку якого наведено в підручнику поруч із текстом);
2) Іван Огієнко (митрополит Іларіон) — «Історія української літературної мови»;
3) Віталій Русанівський — «Історія української літературної мови»;
4) Юрій Шевельов — «Історична фонологія української мови»;
5) Енциклопедія «Українська мова» (за ред. В. Русанівського, О. Тараненка та ін.);
6) Ольга Дубчак — «Чути українською», «Бачити українською».
3. Прочитайте текст. Оформте інформацію в «хмару» слів і продемонструйте її.
4. Розгляньте карту, укладену на основі дослідження К. Тищенка. Створіть діаграму (стовпчасту / кругову; на вибір).
5. Проєкт. Розгляньте карту українських наріч і говорів (1-й форзац). Визначте свій говір щодо регіону проживання. За допомогою інформації в інтернеті дослідіть особливості говору за орієнтовним планом. Оформте результати дослідження в будь-який спосіб візуалізації.
Зразок 1. Середньонаддніпрянський говір (Центральна Україна)
1. Загальна характеристика говору:
Середньонаддніпрянський говір належить до південно-східного наріччя. Саме він став історичною та структурною основою нової української літературної мови.
2. Ареал і межі говору:
Охоплює Черкаську, Полтавську, південні райони Київської та Чернігівської областей, а також північні частини Кіровоградської та Дніпропетровської областей уздовж басейну середньої течії Дніпра.
3. Фонетичні особливості:
- чітке розрізнення ненаголошених голосних [е] та [и] з помірним наближенням одного до одного;
- тверда вимова звука [р] у кінці слова (базар, поштар, звір);
- збереження подовження м’яких приголосних в іменниках середнього роду (життя, знання, весілля);
- перехід звука [в] у нескладовий [ў] наприкінці складу та слова (буў, траўка).
4. Особливості словозміни:
- закінчення -ою, -ею в орудному відмінку однини іменників І відміни (рукою, землею, кручею);
- форми дієслів 3-ї особи однини теперішнього часу без кінцевого [т’] або з ним: зна, співа поруч із знає, співає;
- стягнені форми прикметників жіночого роду в називному відмінку: добра, красива, синя.
5. Синтаксис і словотвір:
- широке вживання безособових конструкцій із формами на -но, -то (поле зорано, хату збудовано);
- продуктивне творення демінутивів із суфіксами -еньк-, -есеньк-, -очк- (вітрик, кониченько).
6. Лексичні особливості:
Став базою загальноукраїнського лексичного фонду: криниця, лелека, гребля, клуня, квочка, байрак, курінь.
7. Науковці — дослідники говору:
П. Житецький, А. Кримський, Ф. Жилко, С. Бевзенко, І. Варченко.
Зразок 2. Наддністрянський говір (Західна Україна)
1. Загальна характеристика:
Належить до галицько-буковинської групи південно-західного наріччя української мови.
2. Ареал і межі:
Територія Львівської, Тернопільської та північної частини Івано-Франківської областей (історична Галичина).
3. Фонетичні особливості:
- перехід ненаголошеного [е] в [и] (тибе, нисе замість тебе, несе);
- перехід ненаголошеного [о] в [у] перед складом з голосними [у], [і] (кужух, гулубка замість кожух, голубка).
4. Особливості словозміни:
- закінчення -ов, -ев в орудному відмінку однини іменників І відміни: руков (рукою), землев (землею).
5. Синтаксис і словотвір:
- уживання коротких (енклітичних) форм особових і зворотних займенників: ми (мені), ти (тобі), си (собі / ся): «Я си купив», «Дай ми то», «Я ти кажу».
6. Лексичні особливості (діалектизми):
Ровер (велосипед), мешти (туфлі), баняк (каструля), бусько (лелека), канапка (бутерброд), фіра (віз).
7. Дослідники говору:
Іван Верхратський, Олекса Горбач, Ярослава Закревська.